ЗДОРОВІ ЗУБИ, ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
Анатомія жувального органу

Кожна людина має два скронево-нижньощелепних суглоби ,які поєднують основу черепа з нижньою щелепою для забезпечення нормального функціонування всієї системи жувального органу, і є визначальними для формування її рухів. Кожен із СНЩС складається із суглобової поверхні голівки нижньої щелепи та частини скроневої кістки. Суглобова поверхня скроневої кістки представлена суглобовим горбиком,розташованим попереду і нижньощелепною ямкою (попереду слухового отвору) ззаду.Голівка нижньої щелепи знаходиться в суглобовій ямці.

Суглобові поверхні голівки нижньої щелепи і скроневої кістки відокремлені один від одного фіброзним суглобовим диском, який ділить порожнину суглоба на 2 камери. У верхній камері відбуваються поступальні рухи (голівка зміщується вниз по задній осі суглобового горбика). У нижній камері одночасно відбуваються обертальні рухи навколо горизонтальної осі. Таким чином, два відділи суглоба, ізольовані один від одного диском, єдині при виконанні функції.

Суглобовий диск (меніск) являє собою волокнисту хрящову структуру овальної форми і тим забезпечує злагоджене, легке ковзання по суглобовій поверхні нижньої щелепи. Меніск складається з трьох частин: потовщеної передньої зони, проміжної тонкої і потовщеної задньої зони. У його функції входить зокрема відтворення форми голівки нижньої щелепи та нижньощелепної ямки, амортизація жувального тиску голівки на суглобову поверхню ямки.

Всі згадані структури оточені суглобовою капсулою, яка являє собою сполучну тканинну оболонку. Зверху капсула кріпиться до скроневої кістки, знизу – до шийки суглобового відростка. Суглобова капсула укріплюється позасуглобовими зв’язками, які протидіють її розтягуванню.

Будь-який рух у суглобі починається з ковзання суглобової голівки по задній осі суглобового горбика, потім приєднується обертальний рух навколо горизонтальної осі голівки. Під час руху (відкривання та закривання рота) змінюється кісткова ситуація, співвідношення суміжних суглобів та внутрішньосуглобної структури диску в суглобній порожнині таким чином:

  • в положенні закритого рота виникає так зване центричне просторове співвідношення між голівкою нижньої щелепи, диском та нижньощелепною ямкою. Такий стан зазвичай означає оптимальний контакт кісткових суміжних суглобів з розслабленими частинами капсули (черепної коробки).
  • При відкриванні ротової порожнини змінюється положення диску: він зміщується під суглобовим горбиком вентрально, через що напруження черепної коробки (капсули) повинно пристосуватися до механічної зміни.

Клінічне значення має локальна близькість щелепного суглоба до сусідніх структур. Таким чином виявляються анатомічні та функціональні зв’язки з цими сусідніми структурами, що дає змогу ґрунтовно пояснити взаємодію та двосторонні функціональні впливи.У такому зв’язку слід підкреслити анатомічну близькість щелепного суглоба до зовнішнього слухового каналу та очної впадини. Щелепний суглоб тісно пов'язаний з іншими областями за допомогою м’язів та нервових волокон.

Зумовлений функціональними дефіцитами, через пряму травму диска чи внаслідок дегенеративних процесів в дистальній тканині, він може виконувати свої природні функції в обмеженому обсязі, або взагалі не виконувати. Виникає місцеве порушення функціонування з іррадіаційними (такими, що поширюються часто аж до периферії) наслідками .

Можливі клінічні наслідки:

  • Зміщення диска (переважно вперед)
  • Розриви диска(часткові або повні)
  • Деформація диска через зміщення
  • Як наслідок, невідповідність поверхонь суглоба з відповідним механічним перевантаженням та можливістю подальшої дегенерації (небезпека артрозу)
  • Шум в суглобі (крепітація чи відчуття тріску)
  • Порушення при відкриванні рота (больові обмеження)
ВХІД